Портрет Литвина в інтер'єрі

Дзвінки
Володя сидів вдома та дивився запис церемонії відкриття поточної сесії. Ось за трибуною стоїть він, мужній та величний. Ось вибігає дівчина та читає вголос:

-Любіть Україну, як сонце любіть...

Дзвонить телефон. Володя ставить дівчинку на паузу та бере слухавку.

-Ало! Привіт, Романе! Нічого не виходить? А як ви робили? Ага... Значить запам'ятовуй: стартуєш засідання, потім з меню обираєш Створити, потім Нова коаліція, зрозумів? Ну добре, давай.

Володя відмотує плівку назад. Дівчинка смішно біжить спиною вперед. Володя запускає запис.

-Любіть Україну...

Дзвонить телефон.

-Ало! Женя? Що трапилося? Не створилася? Закрийте засідання, зробіть перерву, нехай передихне. Далі - як я казав. Давай.

Володя відмотує плівку назад. Дівчина біжить назад. Володя запускає запис.

-Любіть...

Дзвонить телефон.

-Ало! Юлю, добрий день! Та що ви там робите що не створюється? Пишіть: запускаєте засідання... на робочому столі ярлик... зверху - меню... так, ті слова - то меню... Створити... Нова коаліція... ОК... Записали? Ну, до побаченя!

-Любіть Україну...

-Ало! Олександре Олександросичу? Не створилося? Не таке? Нажміть Відміна та закрийте засідання. Не вішайте слухавку, робіть при мені... Закрили? Запускайте засідання! Тепер зверху, меню. Те, що зліва. Так, Файл! Тепер Створити! Тепер Нова коаліція! Обирайте зі списку! Яку? Яку вам треба! Гм, там опис для кожного варіанту є... Ну давайте, радьтеся. Без мене нічого не робіть, передзвонюйте!

-Любіть Україну...

-Ало! Юля? Обрали? Тисніть ОК. Так, тепер має з'явитися віконечко "Створення коаліції". Є? Чудово! Тепер чекайте, коли дійде ста відсотків. Може підторможувати, але зависнути не має. Передзвоніть як буде.

-Любіть Україну як...

-Ало! Є? Натискайте ОК! Воно? Чудесно! Щасти вам!

Володя кидає слухавку і каже в повітря:

-Ламєра!

-... сонце любіть, як вітер і трави і воду!

(Не)закінчена справа
Володя обоговорював з піар відділом перспективи використання пісні "МИ" - не бидло, "МИ" - не козли" аж раптова думка, промайнувши в його голові, змусила хутко підскочити і вибігти геть з переговорної зали, і далі взагалі з будинку прямо на вулицю.

-Таксі! Таксі! - кричав Володя. Рукав його елегантного піджаку злетав то вгору то вниз, ледь встигаючи за рукою.
-Грушевського! Верховна Рада! - і зім'яті нервовим порухом купюри летять до крісла водія.

Машина зупиняеться. Володя похапцем вистрибує з таксо. Кришиво недоталого снігу розлітається з-під чорних спікерових черевиків, весело блищить всіма кольорами веселки під весняним сонечком. Володя не помічає цього. Володя біжить. Гоцає бетон плит при вході, дзвінко лунає паркет коридорів, звук б'ється о стіни, лунає знову. Володя біжить. Дихання рівне, на чолі поодинокі краплі поту. Майже тут, от вже кулуари... Володя перечіпляється за кулуари,ледь не падає, проте втримується і вбігає до сесійної зали.

Так і є. Лампи в залі горять втомленим тьмяно-коричнево-жовтим світлом - акумулятори майже на нулі. Володя сідає за спікерське крісло, викликає консоль і клацає клавішами.

session() - зеленими літерами висвічує табло.

Володя тисне Enter.

*session 9 sklykannya 4* - видає табло.

Володя клацає далі.

session_destroy() - зелені літера за літерою з'являються на табло.

Володя тисне Enter.

В залі гасне світло. На даху Верховної Ради відстрілюється екрануюча оболонка з фотоелементів сонячних батарей. Величезна будівля мовчки всотує енергію. В темряві чутно ляскання долоні по долоні людини, що вдало впоралося з роботою.

Заява
Шановна адміністрація сервісу Livejournal.com!

Прошу до 27 березня цього року перейменувати ваш сервіс на "народний блог Литвина".
Оплата зеленою тканиною, зеленими палатками або просто зеленими.

З повагою, ваш Володя.

Вихід у тираж
Володя сидів за компьютером і писав мемуари:

"Одна подія, що трапилося в юності, залишилися в серці на все життя. Я, тоді ще білокурий хлопець, гуляв босоніж полем. Від тиші дзвеніло у вухах. Раптом здалеку почувся гуркіт. Він ставав все дужчим, десь на обрії з'явилася чорна крапка, що стрімко зростала, і от вже бістрєє, шібчє волі, поєзд мчітся в чістам полє. Звична в принципі картина. Але навколо пєстрота, разгул, волнєньє, ожіданьє, нєтєрпеньє, а на додачу вєсєлітся и лікуєт вєсь народ. Саме тоді я зрозумів значення транспортної галузі, і зокрема, залізниць у народному господарстві. Женя не дасть збрехати."

В двері зашкрябало.

-Заходьте! - гречно виголосив Володя.

До приймальні заїхав кольоровий лазерний принтер на коліщатках.

-Добрий день! - про всяк випадок привітався Володя.
-ВоФодимиФу ФихайловиФу, я Фидко! - з-за принтеру вистрибнула секретарка з дискетою у зубах (чим і пояснювалася ця її дивна дикція), прудко підключила принтер, встановила драйвери з дискети, надрукувала тестову сторінку, і зникла у нетрях приймальної.

-Доречно! - схвально кивнув Володя і натиснув кнопочку "print".
У нутрощах принтеру загуділо, сніжно-білий аркуш рушив всередину, щоб прийняти на себе порцію Володиних спогадів. Наразі, результат не дуже нагадував аркуш мемуарів, навіть навпаки, не нагадував:

-Що за чортівня! - пробурмотів Володя, тримаючи в руках цей дивний аркуш.
Цього часу якраз вистачило щоб з доробку сучасної поліграфічної думки виліз другий листочок із змістом книги. Перша історія теж не забарилася.
Володя пробіг очима перші рядки, важко сів в крісло і видихнув єдине слово у комутатора: "Кави!"

В'яжучий ефект
Володя тривожно згадував як пройшов день.
Спочатку Володя зав'язав шнурки.
Потім Володя побачив з вікна машини алкоголіка, зупинився, і допоміг йому зав'язати з алкоголем.
Невідомим чином Володя пов'язав банду Кирпатого.
А поранених міліціонерів — перев'язав.

Всі ці події проносилися в голові Володі, доки він сидів під в'язом.
"Цікаво, з чим це пов'язано?" — подумав Володя.
І зв'язав светра.

Купання
Володя завзято рубав собі ополонку. Ліворуч та праворуч, готові у будь-який момент прийти на допомогу, стояли по Ігорю.
-Доповідайте! - Володині очі блимнули металевими вогниками, такими ж, як гуляли по лезу сокири.
Ігор ліворуч хекнув пару разів і почав мірним речитативом:
-Новорічні та різдвяні свята були максимально використані для посилення наших позицій в інфопросторі...
Володя рубав тихіше, уважно прислухачись до кожного слова.
-...були розміщені святкові білборди... - казав Ігор ліворуч
-...зеленими дідами Морозами інфільтровано всі області України... - вторив йому Ігор праворуч
-...нашими спреціалістами проведена широкомасштабна робота по вдосконаленню алкогольних галюцінацій... - Ігор ліворуч
-...оранжеві білочкі перефарбовані у зелені, на зелених чоловічків нанесено логотип "МИ"...-Ігор праворуч
-...з метою демонізації конкурентів, на чортиків нанесени логотипи партій конкурентів...-Ігор ліворуч
-...загалом станом на перше січня охоплено вісімдесят відсотків галюцінацій, на тринадцяте - дев'яносто три відсотки...
-Молодці! - Володя скінчив рубати. - Просто молодці!
Ігорі знічено зашарілися.
-Відверніться! - Ігорі відвернулися.
Володя швидко роздягся до трусів і застрибнув до теплої ванни сусідів знизу.

Техніка - молодьожі
У кущах Маріїнського парку щось возилося та електрично тріскотіло. Пахло озоном. Улюблений Володин запах.
Володя пошарудів в кармані батарейками "Крона", одну закинув в кущі. Звідти задоволено захрумтіло.
Володя поринув в думки.

"Розриви в часі та просторі - не найгірше, до цього з часом (розірваним) звикаєш. А от до розриву причинно-наслідкових зв'язків звикнути неможливо. Десь вже зараз ходить юний хлопчина, пише "діти кучми", "де Гонгадзе?", ненавидить щирою ненавистю. І не знає, що доля його - минуле, а потім знов теперішнє, але вже зовсім іншого смаку і з зовсім іншого боку. От так от. І нічого не поробиш, все вже давно сталося..."

Щось наче гавкнуло, з-за кущів злетіли різнокольорові іскри. Володя свиснув. Потім гукнув.

-МИ!

Щось в кущах уважно прислухалося.

-МИ! МИ!

Володя ляснув долонню по стегну. З-за кущів визирнув монохромне табло парламентської системи "Рада". Його зелені пікселі склалися в знак
питання.

-МИ! Додому! Погуляли!

Володя ще два рази ляснув долнню і покрокував до Верховної Ради. За ним рушило табло, на ходу пуляючи іскри.

***

Якось тисячу з гаком років тому стародавньому китайському аристократу подали зелений чай неналежної якості. Аристократ виплюнув чай прямо в лице служці, і вимовив найстрашніше китайське прокляття: "щоб тобі жити при кіберпанку!"

Дві літери
Вечірній Володин кабінет. На моніторі мерехтить скрінсейвер, крім нього немає жодного джерела світла в кімнаті. Втомлений Володя спостерігає як змінюють одна одну старі, чорно білі, новіші кольорові, навіть подекуди цифрові фотографії. З'являються, щоб зникнути, зображення зовсім різних людей. Єдине, що залишається незмінним - логотип "МИ". Володю тішить округлість логотипа, його зеленість, його лаконічність...

За п'ять хвилин такоъ релаксації Володя зітхає, ворушить мишу і порається у текстовому редакторі. Треба написати звернення для преси. Володя пише: "Ми, Литвин Володимир Михайлович..."

Гикавичне повернення
-ГИК!
Пікетувальники Верховної Ради здивовано переглянулися.
-ГИК! ГИК!
Відбиваючись від дререв гики гуляли осіннім Маріїнським, збиваючи останнє зів'яле листя* з худорлявих сухих кінцівок паркових дерев.
-ГИК! ГИК! ГИК!
Гикавки, взявшись за руки прудко біжуть вулицею Грушевського до Європейської площі, летять в зворотньому боці, і раптом зникають в районі готелю "Салют".
-ГИК! - да що таке! - ГИК!
Володя здригався в страшенній гикавці. На підлозі фрагменти гранчака дифрактували світло. Графін пудив калюжу.
-ГИК! - хтось згаду... - ГИК!
Володя,здригаючись від гиків, героїчно повзе до клавіатури. Пише.
-ГИк!
Гикавка трохи легшає. Стукання клавіатури стає рівномірнішим.
-Гик!
Володя посміхається. Ще трохи...
-гик!
Володя переможно тисне "Submit"
-г..
Гикавка вщухає. Володя витирає піт з лоба та кашляє.
-КХЕ!

*(с) І. Франко

Правильно розставити копірайти
-Тепер дивись уважно, Катерино!
Володя старанно вивів чорним фломастером коло з літерою "с" всередині.
-Покажеш решті, нехай малюють де тільки зможуть, і скільки зможуть. Відправ факсом у регіони - робити те саме. Зрозуміло, Катю?
-Зрозуміло, Володимире Михайловичу!
-Ну то до роботи!
Кабінет спустів.
"Власне, нащо такі емоції?" - думав Володя - "Все що не є Народною Партією Литвина, є Антинародною Партією знову ж таки Литвина. І цього не змінити навіть у судовому порядку, скільки не старайся."

Вмк.-Вимк.
Свіжий та відпочивший Володя крокував Верховною Радою.
-Добрий день, Володимиру Михайловичу! - вітали його.
-О! Привіт! Тримай! - казав Володя та дарував щасливчику сувеніра: морського камінця, черепашку, чи маленького лакованого крабика.
-Ой дякую! - казали щасливчики та бігли далі.
От і кабінет, улюблений стіл, зручне робоче крісло... Володя дозволив собі ще на п*ять поринути у події останнього тижня. Море... Бархатний сезон... Останній доторк до втікаючого літа... Попереду важка пора, а літні канікули були безнадійно зіпсовані взаємними образами.
-Отже, той тиждень був мій по праву, а зараз до роботи! - виголосив Володя та перемкнув замаскованого тумблера. Деінде ще один Володя пішов хвилями, потім снігом, як в телевізорі, а потім взагалі щез, лишивши по собі лиш запах озону. Верховна Рада перейшла в режим ручного керування.

Зустріч на вищому рівні
-Кієв із зі кєпітел оф Юкрейн - розповідав Володя, купуючи морозиво на Хрещатику - іт із фаундед...
Володя перервася на секунду і роздав морозиво іноземним спікерам.
-...бай зрі бразерс: Кий, Счек, Кхорив енд зеір сістер Либідь. - продовжив Володя.
Всі дружно вчепилися зубами в ескімо.

***
-Зіз із зі Веркховна Рада - сказав Володя і показав на Верховну Раду.
Над спікерами буяла Верховна Рада.
-Зіз із зі текнікал гавермент - показава Володя на представників технічного уряду у замаслених спецовках, що поралися навколо будинку уряду.
"До речі вдома праска зламалася, треба їм віднести, нехай подивляться" - подумав Володя.
Спікери вгледіли особливо колоритного урядовця із штангенциркулем та заклацали фотокамерами.

***
-Політичні спокуси зростають. Опозиція має мати поняття! - виступав Володя.
Спікери конспектували.

***
-На старт, увага, марш! - зкомандував Володя і ввімкнув підрахунок часу.
Система "Рада" почала бібікати. Три спікери шугонули вздовж рядів крісел.
-"За" - 12, "Проти" - 7, "Утрималося" - 18. Переміг спікер у синій футболці! - виголосив Володя.

***
Володя на прощання потис руку кожному іноземному спікерові. Група повернулася спиною, рушила до літаку, але один спікер обернувся, підбіг назад і старанно вимовив:
"НІ ШУКАІТІ ПРІВОДІВ ДЛЙА СБУРЕННЙА". По Володиній щоці покотилася скупа сльоза.

Кастинг
-Назвіть себе!
-Віктор Мусіяка з фракції "Вперед, Україно"!
-Проходьте!
Віктор Мусіяка увійшов до зали та приєднався до групи претендентів. Він трохи хвилювався.
Володя оглянув візитерів.
-Всі зібралися?
-Раїса Василівна просила передати, що її не буде!
-Тоді починаємо! - сказав Володя та тричі гучно плеснув у долоні.
Двері зали відчинилися, і впустили процесію з трьох чоловік: один тримав імпозантне крісло, другий - крісло попростіше, третій - величезне дзеркало.
Два чоловіки поставили крісла - імпозантне біля Володі, те, що простіше - ліворуч від нього та зникли. Чоловік з дзеркалом залишився.
-Знайомтесь, це мій стиліст - чемно сказав Володя та всівся в крісло.
-Хто перший? - спитав Володя
Віктор несміливо підняв руку.
-Сміливіше, молодий чоловіче! - підбадьорив його Володя. - Як Вас звуть?
-Віктор Мусіяка, фракція "Вперед, Україно"! - рапортував Віктор.
Володя задумливо затарабанив по поруччям.
-Прізвище так собі, але назва фракція бадьора! Сідай!
Віктор завагався.
-Сідай, не бійся!
Віктор вмостився по ліву руку спікера. Стіліст підніс дзекало, в яке Володя вдивлявся десь з хвилину.
-Здається, з краваткою не дуже гармонує - нарешті вініс він вирок.
-В вас дуже тонкий смак, Володимиру Михайловичу! - підкинув комплімента стиліст.
-А що тепер робити? - знітився Віктор.
-А що робити? Працюйте над собою молодий чоловіче! - дав пораду Володя - Наступний!

Шайтан!
Полудневе сонце вівторка приємно гріло Володине обличчя. Навкруги стояла надзвичайна тиша, і навіть претенденти на кресло віце-спікера (Володя поморщився) мовчали - формувався новий уряд, і щоб він не вийшов кривим, боялися зайвий раз хекнути. Затишшя... Найкращий час, щоб покінчити із невизначеністю.
Володя зняв слухавку і рішуче згодував номер апаратові.
-Ігорю! Добрий день Ігорю! Маю до тебе питання!
-Запитуйте, Володмиру Михайловичу!
Володя вагався ще півсекунди, але все ж таки запитав:
-Ігорю, скажи чесно, ти Сторожук чи Єремеєв? З цією двозначністю треба кінчати!
Вислуховуючи Ігореву відповідь Володя казав:
-Ага... Ага... Може так навіть краще...
І додав на завершення:
-У будь-якому разі, чудова робота, Ігорю! Так тримати!
І радісно вмазав слухавкою по рогам апаратові.

Прана бінду
Володя займався аутотренінгом:
-Все буде добре...дестабілізаційний сценарій зупинено...розхитування не буде...ми принесли стабільність...діалог відбувся...можливості розширяться...
-Про можливості докладніше, будь-ласка! - раптом прогремів жіночій голос.
Володя сіпнувся й розплющив очі. Його затишний куточок напівколом оточили журналісти.

Трініті
-Володимиру Михайловичу, ми цей...
Три депутати що винувато переминалися з ноги на ногу. Володя додав до голосу ще трохи заліза:
-Цей?
-Володимиру Михайловичу, в бухветі марожено закінчилось...
-Цікавий початок - зацікавився Володя.
-Воно ж спекотно... ну ми й вибігли марожена купить...
-Ну! - підбадьорів оповідачів Володя.
-Поруч пиво продавалося... а погода ж хороша...
-Хороша - підтвердив Володя.
-Ну ми й взяли пива...
-Ой, взяли - вдивися в бурякові депутатські обличчя Володя.
-А пиво ж хороше...
-Ну звісно хороше - припустив таку можливість Володя.
-То ми ще пива взяли...
-А потім ще? - зазирнув в майбутнє Володя
-Ще шість пляшок, щоб не бігати.
-Але бігати довелося - продовжив зазирати в майбутнє Володя.
-Довелося... А пісюари ж далеко...
-Далеко - згадав Володя.
-Ну ми й в кущики, і відразу до Ради.
-А в Раді...
-А в Раді вже всьо, проголосували... І в бухвєта марожено завезли, шо абідна...
-ГЕТЬ З ОЧЕЙ МОЇХ! - гаркнув Володя. Депутатів як вітром здуло.

Як тільки кабінет спустів, Володя блискавично схопив слухавку та похапцем набрав номеру телефону.

-Ігорю! Слухай уважно! Все встало на свої місця! Пиши: двадцять ящиків пива, п'ятнадцять ящиків морозива, сім біотуалетів...

Погляд на схід
Володя вийняв з кармана кімоно блокнотика і поглянув на інструктора з айкідо:

-...говорячи простіше, ми вчимо робити не удари, а блоки...

"Зробити блока" - занотував Володя.

-...правильний блок захистить навіть від кумулятивного удару...

"Вдарили кумулятивно" - занотував Володя.

-...чи навіть такого екзотичного прийому як "смертельний укус павука"...

"Смертельна гризня павуків" - занотував Володя.

-Питання є?

Володя підняв руку.

-Так?

- Продовження революції. Реванш опозиції. Порозуміння, лад, добробут для всіх. Чого ви прагнете? - чемно спитав Володя.

Іноземні справи
Раннього ранку Володя прокинувся від верещання СМСки.

"Ех, Райз
Єщьо Райз,
Єщьо многа, многа Райз" - прочитав Володя.

-А там все по-старому - подумав він і повернувся на лівий бік.

І наснився Володі його останній візит до США.

Базова аналітика
Володя сьорбав пообідню каву та думав вголос:
-Юля та Вітя формували більшість.
Володя сьорбнув кави:
-Сьорб.
Володя продовжив думати вголос:
-Юля та Вітя розійшлись.
Володя струснув чашку:
-Хлюп.
Володя продовжив думати вголос:
-Юля формує більшість, Вітя формує більшість. Припустимо, я теж буду формувати більшість.
Володя досьорбнув залишок кави:
-Досьорб.
Володя перегорнув чашку та поставив її на блюдце:
-Цок.
Володя закінчив думати воголос:
-Чия більшість буде більша?
Володя підняв чашку, і пильно вдивився в кавову пляму.

Співпрацюймо!
Володя глянув на Юру. Юра глянув на Володю.Володя глянув на Юру. Юра глянув на Володю. Володя глянув на декларацію.Юра був глянув на Володю, але, не знайшовши підтримки теж глянув на декларацію.

-Ачетверта - почав Володя.
-Біла - піддакнув Юра.
-У папці - помітив Володя.
-Фінська - припустив Юра.

Обидва замислились.

Advertisement